Я - лікар книжковий. Я книги лікую,
Я хворі сторінки їм ремонтую.
Мої пацієнти – дрібні із дірками.
Кому з вас погано – ходімо із нами!
Я дам вам сорочку з паперу і клею,
Щоб книги зцілились, в лікарні усе є.
Книжки зустрічають
нас у ранньому дитинстві і ведуть усе життя. Вони стають нашими вірними
друзями, змушують нас працювати, без упину вдосконалюватися, щоб ми могли стати
справжніми людьми. Книги – як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди
можуть хворіти. А захворівши потребують лікування
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjoKJxdahpQi5IKnADFwB7gNX3MOvNOTk5QRcRz-_YqYVp8d21BurX3LtR6_gPfYQ2ES18bmORDbQ4Ct2xzTJknxisB6GoS1JFb59xkoJmvDfqaZxDwpaE_UIhxRUeQ8RUW_2NCu_mGQNA/s320/31290636_174171366515935_3559567662545633280_n.jpg)
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHjJKAoDBqEIezPnAj8rEmgpw4Nq0tpBUyEgeI40fzwuqRkA0gzMJg2KkphQRgyxEIQ56Bao-uK9apmJim9NV8PuwMYO96ZJsLUMtCJvHQZAplo1CdMz388ryqeBkJKKUIR2MEzCQx5co/s320/31453810_174170946515977_260524375348871168_n.jpg)
-Я у тебе не в пошані.
Звідкіля це на мені
Плями сині та масні?
Подивися, от сторінка:
Намальована хатинка,
Під хатинкою маля,
І написано: „ Це я”.
А за дві сторінки далі – різні звірі небувалі:
сині, жовті, та рябі,
що не снилися тобі.
Люди кажуть:
- Ой, чи я ти!?
Як тебе тепер читати?
Скільки ми читали книг,
А не бачили таких!